НЕПОКІ́Й, кою, чол. Те саме, що неспокій. З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 13); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху, збираючи паливо (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 106).
НЕПОКІЙ
Тлумачення слова