НЕПОКАЗНИ́Й, а, е.
1. Який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїми зовнішніми рисами; непривабливий. — А що вона на вид непоказна — на те не дивіться: вам треба робітниці — а вона у нас звикла усе робити (Панас Мирний, I, 1954, 64); Будинок на вулиці Куліша був сірий, одноповерховий, зовсім непоказний (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 312); Може здатися дивним, що ця непоказна на вигляд деталь забирає стільки уваги та коштів (Комуніст України, 1, 1966, 67).
2. перен. Який не заслуговує схвалення; незавидний. Життя його — черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 193).