НЕПОГА́НИЙ, а, е.
1. Досить добрий. Побачив Марко, що хлопець здоровий, красивий і робітник непоганий, і вирішив узяти його за старшого погонича (Українські народні казки, 1951, 286); Викохали вони [колгоспники] врожай непоганий (Остап Вишня, I, 1956, 365).
2. Те саме, що гарний. Балабуха був зовсім таки непоганий з лиця, тільки трохи товстий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15).