НЕПОГАМО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непогамовний. Я кидаюсь по хаті, як зранений звір, і в непогамованій злобі розпихаю меблі й хочу все знищити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417); З білими плямами на вилицях, рясним потом на лобі, воно [обличчя] видавало непогамоване хвилювання (Ю. Всдзик, Вогонь.., 1960, 48).
НЕПОГАМОВАНИЙ
Тлумачення слова