НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини «атомос», тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Натан Рибак, Час.., 1960, 171);
// Який не підлягає, поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін. І. І. Срезневський зазначає, що мова є неподільною власністю всього народу (Мовознавство, XIII, 1955, 18); У кожного своя мова — рідна, колискова; та у всіх Вітчизна спільна, вічна, неподільна (Микола Терещенко, Правда, 1952, 29).
Неподільний фонд — грошовий фонд сільськогосподарської артілі, який не підлягає розподілові між колгоспниками, а служить для розширеного відтворення громадського господарства та поліпшення культурно-побутового обслуговування колгоспників. Колгоспи значну частину коштів неподільних фондів можуть використати на купівлю машин (Колгоспник України, 4, 1958, 5).
2. Який становить собою нерозривно зв’язане єдине ціле. Б отев-революціонер і Ботев-поет — неподільні (Максим Рильський, III, 1950, 321); У своїх ліричних віршах В. Сосюра виражає почуття неподільної злитості людини з світом прекрасної природи (Історія української літератури, II, 1950, 410).
3. Який повністю охоплює що-небудь; повний. Велика Жовтнева соціалістична революція поклала край неподільному пануванню капіталізму на земній кулі (Комуніст України, 10, 1965, 45).