НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподільний. І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Максим Горький, Дитинство, 1947, 37); Марта ревнувала Антона… їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (Комуніст України, 5, 1960, 31).
НЕПОДІЛЬНО
Тлумачення слова