НЕПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який не любить ділитися чим-небудь з іншими. [Мойсій:] Батько такий, що й не підступай: сердитий та неподільчивий (Карпенко-Карий, II, 1960, 121); Лона не ходила до сусідів, була неподільчивою, хитрою і мстивою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 155).
НЕПОДІЛЬЧИВИЙ
Тлумачення слова