НЕПОДІ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Якого не поділили на частини. Бачив [куркуль] усю свою землю, непорізану, неподілену (Михайло Стельмах, II, 1962, 183).
2. перен. Який не зустрів співчуття, підтримки, схвалення. Ось так стрівся Анрі-Жак із дужим почуттям і поніс його з собою неподіленим, розуміючи, як йому повинні всі заздрити (Юрій Яновський, II, 1954, 57).