НЕПІДКУ́ПНИЙ, а, е. Якого не можна підкупити; який не зрадить своєму обов’язку. [Д. Жуан:] Всі слуги — суворі, збройні, непідкупні (Леся Українка, III, 1952, 393); Серед учителів школи підібралось немало чесних, непідкупних людей (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 76);
// Власт. такій людині. Дав ти синам свою душу.., Правду свою непідкупну і совість (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 38).
НЕПІДКУПНИЙ
Тлумачення слова