НЕПІДКО́РЕННЯ, я, сер. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. — Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 237).
НЕПІДКОРЕННЯ
Тлумачення слова