НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, а, е.
1. Який не піддається або погано піддається якій-небудь дії, якомусь впливові. Якими важкими здаються весла! Немов штовхаєш уперед.. кілька тонн чогось важкого і непіддатливого (В ім’я Вітчизни, 1954, 63); Трохи непіддатливим був ватман, зате метал слухався його, як владного господаря (Радянська Україна, 14.V 1961, 2).
2. перен. Стійкий, непохитний у своїх діях, учинках (про людину). Ось такою чіпкою та цупкою, міцною та непіддатливою видається.. Тоня Горпищенко (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 171); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 144).