НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е. Якого не можна перемогти, подолати. Якась непереможна сила тягла Деменюка до дверей офіцини, що вели до покою (Іван Франко, VII, 1951, 92); Комунізму вироста Непереможне покоління (Максим Рильський, III, 1961, 102); Нині соціалізм виріс у непереможну світову систему (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 6);
// Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний. Його [Кандзюбу] захопило непереможне бажання зробить йому [Семенові] шкоду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 100); Костя мучили здогадки й непереможна Цікавість (Олесь Донченко, I, 1956, 58).
НЕПЕРЕМОЖНИЙ
Тлумачення слова