НЕОРЕАЛІ́ЗМ, у, чол.
1. Прогресивний напрям у італійському мистецтві та літературі 40-х рр. XX ст., визначальними рисами якого є демократизм, гуманізм і прагнення показати життя без прикрас. Неореалізм виник в конкретних історичних умовах післявоєнної буржуазно-капіталістичної Італії (Літературна газета, 43.III 1959, 4).
2. Реакційна ідеалістична течія в сучасній буржуазній філософії, яка робить спроби сполучити суб’єктивний ідеалізм з об’єктивним, зводить фізичні об’єкти до ідей.