НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, чол. Реакційна філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форми вчення про містичне випромінювання матеріального світу з духовного першоначала. У своїх ліричних відступах Руставелі знов і знов виявляє себе як людина, що стояла на висоті ідей свого часу, — він негативно ставиться до релігії, заявляє про свою прихильність до поглядів неоплатонізму (Наука і життя, 9, 1966, 31).
НЕОПЛАТОНІЗМ
Тлумачення слова