НЕОХО́ЧЕ, присл. Без бажання, мляво, повільно; нехотя. — Я Іван Посмітюх, — промовив Джеря неохоче низьким голосом, ніби з домовини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 252); Дівчата неохоче переступали поріг салону. Видно було, що роблять це неохоче, просто щоб спекатись маминих настоювань (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 316); Вечеряв він неохоче, без апетиту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 103).
НЕОХОЧЕ
Тлумачення слова