НЕОХАЙНИЙ

НЕОХА́ЙНИЙ, а, е. Який не дотримується чистоти, порядку або має неакуратний, брудний вигляд. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Завжди [Сани] неохайний, невмитий, з чорними, як вугляний пил, руками (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 105); Княгиня Ольга побачила бідність Константинополя, гидоту й бруд, які звичайно заводяться у пихатого, але неохайного господаря (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 169);
//  у знач. ім. неохайні, них, мн. Люди, що не дотримуються чистоти, порядку. Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (Олесь Гончар, III, 1959, 194);
//  Наспіх, недбало зроблений, виконаний. Неохайна робота.