НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. Місцевість була дика, необжита (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 109); Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї — на цілину (Василь Земляк, Гнівний Стратиш, 1960, 401);
// Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому. Стояла [хата] серед лісу пусткою, холодна, необжита (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 192); Люба поралася в новій, необжитій хаті, де ще віяло пусткою (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 41).
НЕОБЖИТИЙ
Тлумачення слова