НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний. — Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього — це, по суті, страх за саму себе (Андрій Головко, II, 1957, 587); Необхідною умовою перемоги соціалістичної революції і побудови соціалізму є диктатура пролетаріату і керівництво марксистсько-ленінської партії (Програма КПРС, 1961, 8).
2. у знач. ім. необхідне, ного, сер. Те, що обов’язково потрібне для забезпечення нормальних умов життя, праці і т. ін. Тепер підрозділам постачали все необхідне безпосередньо з полку (Олесь Гончар, III, 1959, 237); Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне [для косовиці]: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці, цибуля на приправу, сіль, паляниця, загорнута в лопушину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 226).
3. філос. Закономірний, невипадковий;
// у знач. ім. необхідне, ного, сер. Закономірність, що випливає з самої природи речей. Реалістична комедія будується на поєднанні випадкового і необхідного (Вітчизна, 8, 1958, 161).