НЕОБАЧНО. Присл. до необачний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Леся Українка, II, 1951, 437); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 22);
// у знач. присудк. сл. Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Юрій Смолич, I, 1958, 80).
НЕОБАЧНО
Тлумачення слова