НЕНОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відхиляється від норми; не такий, як треба, як повинен бути. Мов незадоволення, мої турботи — все це таке натуральне, таке звичайне. Це наслідок того ненормального життя, яким я тепер живу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 182); Тюремний лікар справді потвердив ненормальний стан Спориша, велів йому держати дієту (Іван Франко, II, 1950, 283); Всі попередні дані свідчили лише про їх ненормальні взаємини (Микола Трублаїні, I, 1955, 92).
2. Психічно хворий. — Оголосити вас ненормальним — це була ідея директорова (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 332); * У порівняннях. [Андрій:] Принесла [теща] виноград і — ховається з ним! Просто як ненормальна якась! (Захар Мороз, П’єси, 1959, 339);
// у знач. ім. ненормальний, ного, чол.; ненормальна, ної, жін. Психічно хвора людина.