НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до ненька 1; належний неньці. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок, I, 1955, 292); Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати, поцілувати натруджені неньчині руки, що так часто голубили його (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 5); Неньчин голос; Неньчина мова.
НЕНЬЧИН
Тлумачення слова