НЕНА́ВИСТЬ, і, жін., до кого—чого і без додатка. Почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Данило збагнув, що в ньому закипає ненависть (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 102);
// Вороже ставлення до кого-небудь. Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Василь Еллан, II, 1958, 103); — Тільки ненависть, тільки помсту, тільки смерть мусить зустріти ворог на радянській землі! (Петро Панч, Іду, 1946, 7).
НЕНАВИСТЬ
Тлумачення слова