НЕНАСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, існує, діє постійно, безперервно; безнастанний. В класі.. стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент (Іван Франко, IV, 1950, 224); Помалу, непомітно, з незначних на вигляд, але гірких в своїх наслідках дрібниць, виробилося між матір’ю і дочкою ненастанне непорозуміння (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 12); — Чого сумуєш всяк час? Глянь: сивина од журби ненастанної В чорній косі повилась? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 286).
НЕНАСТАННИЙ
Тлумачення слова