НЕНАЇ́ЖДЖЕНИЙ, а, е.
1. По якому мало їздили (про дорогу, шлях і т. ін.); невторований. Віз заскрипів, повертаючись, і поторохтів по сухій ненаїждженій дорозі (Степан Васильченко, I, 1959, 291); Мабуть, недавно прошуміла тут сніговиця. Дорога ще ненаїжджена (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 3).
2. Який мало використовувався при їзді; новий. Під ненаїждженими полозками потужно рипить сніг (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 26).