НЕНАГЛЯ́ДНИЙ, а, е.
1. нар.-поет. Дуже дорогий, любий, милий. Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого ненаглядного сина (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 146).
2. На якого не можна надивитися, яким не можна намилуватися; надзвичайно гарний. Околиця за околицею, а край все один, краса все одна, — вічна, ненаглядна, супокійна краса.. Підгір’я… (Іван Франко, V, 1951, 200); Тут такий гарний вид на велику ріку, на села внизу, ..над водою панорама ненаглядна (Осип Маковей, Вибр., 1954, 301).