НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не міпяє свого виразу (про око, погляд); застиглий, нерухомий. Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник. лампи (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 108); Бармаш лежить на спині й дивиться в далеке, байдуже небо немигаючими підпухлими очима (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 61).
2. Який не коливається, не блимає під час горішні (про вогонь, світло). Крізь сивий цигарковий дим погляди юнаків горіли далекими немигаючими вогнями (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 40).