НЕМО́ГА, и, жін.
1. Стан остаточної втоми, повного безсилля.
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що незмога. Обійнять навік немога, — Обійму на час… Доки світ, тяжка дорога Не розлучить нас (Павло Грабовський, I, 1959, 84); Несила, немога, коханий, Минуле вернути назад (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 58).