НЕМІЦНИ́Й, а, е.
1. Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності. Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Іван Франко, VI, 1951, 157); Шкіра зайців тоненька і неміцна, але густе ніжне хутро їх являє собою цінний продукт, (Наука і життя, 1, 1955, 21).
2. Недостатньо сильний, здоровий (про людину, здоров’я і т. ін.); слабий. Сон хоч зміг неміцну стареньку, та спокою їй не дав (Марко Вовчок, I, 1955, 360); Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб’ється на твоїх і без того неміцних нервах (Леся Українка, V, 1956, 322); Здоров’я моє доволі неміцне, от ледве-ледве пишу до Вас кілька слів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 456).
3. перен. Якого легко можна порушити; нестійкий. Перемога буржуазії [про Тимчасовий уряд] виявилася неміцною і нетривкою (Комуніст України, 12, 1966, 55).
4. Невеликий силою вияву (про мороз, сон і т. ін.).
5. Який діє не сильно (про горілку, тютюн і т. ін.).