НЕМАЛИ́Й, а, е.
1. Досить великий розміром, кількістю і т. ін. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (Іван Котляревський, I, 1952, 197); [Бичок:] Суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 455); Шепче вітер на валу, Гонить хвилю немалу (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 39).
2. Який набагато перевищує звичайний рівень, звичайну міру чого-небудь. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний, III, 1954, 255); Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 205);
// Досить значний силою, глибиною вияву (про почуття, переживання). Мені буде жаль немалий, що не чутиму довго ніякої музики і сама не гратиму (Леся Українка, V, 1956, 33).
3. розм. Який перестав бути дитиною; дорослий. — Ти вже немалий… Другі твоїх літ дітей мають… (Панас Мирний, I, 1949, 163); — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей.. — Шануйся, дивись, бережись! .. Сам уже немалий, розумію дещо! (Олесь Гончар, III, 1959, 300).