НЕМАЛО.
1. присл. Багато; у значній мірі. Учені люди.. немало попрацювали над виучуванням старих мов (Панас Мирний, V, 1955, 306); Немало проскакали вони по дорогах та бездоріжжю (Михайло Стельмах, I, 1962, 606); Порівнявшись з Саливоном, голова чемно зняв.. кашкета, чим немало здивував конюха (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 227).
2. числ. неознач.–кільк. Точно не визначена велика кількість. За своє літування у полонині зазнав Іван немало пригод (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326); Куля засіла в плечі, і лікарям довелося докласти немало зусиль, щоб її звідти витягти (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 247); Людей немало в тій війні лягло (Максим Рильський, III, 1961, 295);
// у знач. присудк. сл. Дітей було у неї теж немало — аж четверо (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 7); Звісно, свинства в управі багато, мабуть, його скрізь немало (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 187).