НЕЛУКАВИЙ

НЕЛУКА́ВИЙ, а, е. Нездатний на хитрощі, брехню, прикидання і т. ін.; прямодушний, щирий, правдивий. Еней Сивиллі говорив: — .. До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава (Іван Котляревський, I, 1952, 121); Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава (Тарас Шевченко, II, 1963, 299); Хвала тій натері, яка змогла Дітей прекрасних виховать державі, Яка своє життя їм віддала, Щоб виростали чесні й нелукаві… (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1950, 40);
//  Який свідчить про чию-небудь щирість, правдивість. [Ніна:] З дитинства Паша завжди в нас все знала — 3 кутка в куток шмигає по селу — Та в неї серце добре, нелукаве, І зайвого вона не розповість (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 40);
//  Який правдиво відображає дійсність. Правда і сила поетичної думки можуть бути виражені тільки правдивим, чесним, нелукавим словом (Радянське літературознавство, 5, 1964, 4).