НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, а, е.
1. Не властивий людині, не характерний для людини, не такий, як у людей. Смерть його, як і життя, нелюдська була (Панас Мирний, I, 1954, 48); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Борис Грінченко, I, 1963, 262); Більше за інших крутився [Фред] під баян з своєю тоненькою партнеркою, яку він називав нелюдським ім’ям — Муха (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 42).
2. Який виходить на межі людських можливостей, дуже великий силою свого вияву, прояву; незвичайний. Чорні очі горять нелюдською тугою (Леся Українка, III, 1952, 576); Зі страшенними, нелюдськими зусиллями став [Василь] на ноги (Гнат Хоткевич, I, 1966, 116); В країні тій великій, де було кругом без ліку і багатства, і красот, — у тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 148).
3. Дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний. Нелюдський розбишака зловив малу дитину за ногу, як замахнувся, полетіла дитина на воду (Осип Маковей, Вибр., 1956, 510); Широкою полосою в прифронтовій смузі пройшла хвиля нелюдських погромів (Еллам, II, 1958, 218);
// Недостойний людини; ганебний. Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 440).