НЕЛЕГКИ́Й, а, е.
1. Який має значну вагу; досить важкий. Лежав там камінь нелегкий, Віками в землю вріс (Павло Грабовський, I, 1959, 598); Нелегка ноша.
2. Який вимагає великих зусиль (фізичних чи розумових), напруження, затрати енергії для здійснення, розв’язання, з’ясування і т. ін. чого-небудь. Робота в експедиції була нелегка (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 83); Тільки, коли розв’язує [Віталій] задачу якусь нелегку, тоді враз став серйозним, нахмуреним (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 87);
// Сповнений труднощів, нестатків, горя, переживань і т. ін. Настали нелегкі часи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 40); Брага їсть мовчки, серйозно, а біля примружених очей уже променяться зморшки — свідки нелегкого, видно, життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 270).
3. Позбавлений радості (про роздуми, переживання і т. ін.). Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби, і найбільше лякало те, що з кожним днем він все більше віддалявся від золотих долин свого життя і від своєї України (Михайло Стельмах, II, 1962, 50).
♦ З нелегким серцем — з тривогою, у поганому, пригніченому настрої. Він махнув їй рукою і в нелегким, стривоженим серцем попрямував до села (Михайло Стельмах, I, 1962, 130).