НЕЛЕГКО.
1. Присл. до нелегкий 2. [Валент:] Та й їй далась нелегко та розмова (Леся Українка, III, 1952, 287); Все її життя склалося нелегко, але так важко, як зараз, ще не було (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 3).
2. у знач. присудк. сл. Важко через велике напруження, втому і т. ін. Голову трохи нахилив [Михайло] уперед, ніби йому було нести її нелегко (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 104); Лежали в обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко нам (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 78); Були такі [некрути], що плакали, згадавши про домівку… Нелегко було й Максимові (Панас Мирний, I, 1949, 221).