НЕЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Не такий, як треба, як належить; недобрий, непідходящий. Спиться будуть тобі кислички (як женишся на такій, що неладна) (Номис, 1864, № 8929); Ільчисі соромно перед сином. Воліла б під землю запастися, вогнем згоріти, ніж син її мав би про неї щось неладне подумати (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 83);
// у знач. ім. неладне, ного, сер. Те, що приносить нещастя, неприємності і т. ін. або свідчить про чий-небудь ненормальний стан. З хати димом, з двора вітром! Неси все зле, лихе за собою (баби примовляють). — Нехай іде із чадом та з димом! — З димом, з чадом з нашої хати (вийшло неладне) (Номис, 1864, № 8380).
♦ Будь (будьте) ти (він, вона, воно, ви, вони) неладний (неладен, неладна, неладне, неладні) — уживається для вираження великого незадоволення ким-, чим-небудь або несхвалення чогось. — Як наскіпався [Грицько] на мене — так куди тобі!.. Будь ти, думаю, неладний!.. Взяв шапку — та з шинку, шасе прямісінько додому (Панас Мирний, III, 1954, 37); Хай ще одна душа виривається із цього пекла, будь воно неладне (Михайло Стельмах, I, 1962, 595); — Красиво тоді вийшло, будьте ви неладні! Цілий гуртожиток купався, як то кажуть, у романтиці, а мені ніхто й не натякнув (Юрій Яновський, II, 1954, 82).
2. рідко. Те саме, що безладний. Тут же вештається похмура згорблена баба. Сиве засмоктане волосся вибивається неладними космами з-під брудної хустки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 413).