НЕКРУТИ́Й, а, е.
1. Який знижується поступово, непомітно, не стрімко, не різко; пологий. Мотор завив і на некрутім підйомі зовсім заглух (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 150); Хутір Головатого стояв над річкою, трохи вище слободи, на некрутому косогорі, і нагадував невеличку фортецю (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 28).
2. Не доведений варінням або змішуванням до високого ступеня густоти чи твердості (про яйце, тісто, кашу і т. ін.).