НЕ́КРУТ, а, чол., іст., розм. Те саме, що рекрут. Олексієві пішов двадцятий, стояв він на черзі у некрути (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 293); То не глибока річка клекоче, прорвавши греблю, то гудуть селяни, прощаючись з некрутами… (Панас Мирний, I, 1949, 216).
НЕКРУТ
Тлумачення слова