НЕХТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех.
1. кого, що і ким, чим. Ставитися презирливо, зарозуміло, зневажливо і т. ін. до кого-, чого-небудь; ігнорувати. Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); Занепокоєна Варвара наставляла дочку, що завжди нехтувала давні звичаї (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 202).
2. чим. Не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на щось. 9 травня 1906 року Ленін, нехтуючи небезпекою, виступав під прізвищем Карпова на великому мітингу, на якому були робітники з усіх районів Петербурга (Ленін, Коротка біографія, 1955, 90); Дід Галактіон хоч і не рибалка, але його порадою в цій галузі не можна нехтувати (Олесь Донченко, VI, 1957, 58);
// Недбало ставитися, не берегти чого-небудь. Видно, і цим разом нехтував [Романик] «міщанськими формами», бо галстук у нього зав’язаний косо, волосся наче навмисне розкуйовджене (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 464); — Той, хто без потреби нехтує своїм здоров’ям, той діє і всупереч власним інтересам (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 192).