НЕХРЕЩЕ́НИЙ, а, е.
1. Над яким не здійснювали обряду хрещення, якого не хрестили. Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані (Тарас Шевченко, I, 1963, 42); Що тут робити? Вже три дні як дитина нехрещена… (Панас Мирний, I, 1949, 139);
//
// знач. ім. нехрещені, них, мн. (одн. нехрещений, ного, чол.; нехрещена, ної, жін.), нар.-поет. Ті, над ким не здійснювали обряду хрещення; русалки. Схаменулись пехрещені, Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Тарас Шевченко, I, 1963, 6).
2. Який не належить до християн;
// у знач. ім. нехрещені, них, мн., нар.-поет. Усі, хто не належить до християн. Де ж козацтво пробував, Що не йде, не поспішає, Рід свій, добра рятувати, Нехрещеним одсіч дати? (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 65).