НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що нехотя. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 58); — Ти чого смієшся? — Я не сміюся. — Як то ні? Адже я бачив? — Я нехотячи (Іван Франко, IV, 1950, 218).
НЕХОТЯЧИ
Тлумачення слова