НЕІЗОЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Не відокремлений від чого-небудь; спільний. Телефонний зв’язок між станцією і абонентом здійснювався за допомогою ліній, які мали неізольований провід (Наука і життя, 8, 1961, 53).
2. техн. Який не має ізоляції. Неізольовані проводи зовнішньої проводки і ізольовані проводи у вологих приміщеннях поокладають на ізоляторах (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 19).