НЕГОЛОСНИ́Й, а, е. Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добро чути; тихий. Розмова йшла поважна, неголосна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 11); Ляскіт був неголосний, і в човні ніхто не міг догадатися, що це Глоба перший раз вистрілив у Васину біляву голівку (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 130).
НЕГОЛОСНИЙ
Тлумачення слова