НЕГОДЕН, дна, дне, присудк. сл., рідко. Не може, не вміє робити що-небудь. — Надку мій, смутку мій! А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити негоден? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 160); — А де ж їм [дровам] узятися? Старшенький, Пилинко, пішов з санчатами в запуст — може, пацюкас на раз витопити… Бо я вже негодна (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 47).
НЕГОДЕН
Тлумачення слова