НЕГІДНО

НЕГІ́ДНО. Присл. до негідний 2, 3. Поводити себе негідно;
//  у знач. присудк. сл. Непристойно, підло, ганебно для кого-небудь. [Андрій:] А щодо спокою, я думаю, що негідно людини поводитись неспокійно, якщо тільки вона мав фізичну силу затримувати хоча б тільки облуду спокою (Леся Українка, III, 1952, 720); — А що, по-твоєму, бути робітником — негідно? (Олесь Донченко, V, 1957, 402).