НЕДУЖ, а, е, присудк. сл., розм. Те саме, що недужий. Блажен муж до церкви недуж, а до корчми чимдуж (Україна сміється, I, 1960, 125); — Коли б він милосердний хоч нашого вікарого [вікарія] підняв, що лежить недуж (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 88); [Грицько:] Та вже ж узявся за гуж, то не кажи, що недуж!.. (Панас Мирний, V, 1955, 151).
НЕДУЖ
Тлумачення слова