НЕДО́ВІРОК, рка, чол.
1. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь;
// Той, хто зраджує своїм переконанням, принципам; ренегат. — З тим Дум’яком, недовірком і анархістом, я ледви [ледве] чи договорюся до чого (Іван Франко, VIII, 1952, 54).
2. заст. Той, хто зрікся своєї віри або недостатньо вірить у бога, духів і т. ін. Милували [ляхи] тільки тих, хто покинув батьківську віру і зробився католиком. Моя жінка, трос синів і дві дочки не схотіли жить недовірками і прийняли чесну смерть (Олекса Стороженко, I, 1957, 160); Був се [директор в’язниці] старий недовірок: в духи не вірив (Іван Франко, II, 1950, 285).
3. зневажл. Людина, позбавлена хороших рис; виродок, негідник. — Не займай ти її. Господь з нею! — уговорювала Настя. — Коли заплодиться недовірок, то й умре вже недовірком! (Панас Мирний, IV, 1955, 58); [2-й запорожець:] Мене найбільш в досаду вводить, що ми тих іродів тут не зуспіли! Приїдь хоч за годину раньше [раніше], то цього б не було, бо й молодиця була ще тепла, коли ввійшли у хату. Виходить недовірки успіли тілько зникнути, як ми у двір уїхали (Карпенко-Карий, I, 1960, 105).
♦ Де ти в недовірка!, лайл. — те саме, що Де в біса! (див. біс 1); Який [там] недовірок!, лайл. — те саме, що Який біс! (див. біс 1). — Хіба ж ти не вчився в школах? — спитав о. Мойсей. — Який там недовірок його вчився б! (Нечуй-Левицький, I, 1950, 127); Якого недовірка?, лайл. — те саме, що Якого біса? (див. біс 1). — Якого ви недовірка вдвох робите, що в вас і досі обід не готовий! — крикнув Кайдаш на всю хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324).