НЕДОВІРЛИВИЙ

НЕДОВІ́РЛИВИЙ, а, е, до кого—чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 337); Переживання останніх місяців зробили Ольгу недовірливою і обережною (Ірина Вільде, Опов., 1954, 70);
//  Який виражає недовіру чи підозру. Він подивився на Микулу недовірливими, хижими очима (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 27).