НЕДОВІ́Р’Я, я, сер., до кого—чого і без додатка. Відсутність довір’я, підозріле ставлення до кого-, чого-небудь. Вже двічі перевіряли [патрулі] мою синю печатку [в документі], яле ще нікому не прийшло в голову недовір’я до моєї особи (Юрій Яновський, I, 1958, 86); Іван я глибоким недовір’ям подивився на Гната й заперечливо покрутив головою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 20);
// Сумнів у достовірності, правдивості і т. ін. чого-небудь. — Земля наша з часів Стефана Наторія, — твердили обережні діди. Але дід Омелько з тоскним недовір’ям хитав головою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 46).
♦ Посіяти недовір’я див. посіяти.
НЕДОВІР’Я
Тлумачення слова