НЕДОУ́МСТВО, а, сер.
1. Розумова обмеженість; дурість;
// Невміння глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. Щоб пракрити свою повну поразку, своє недоумство, свою короткозорість, треба старатися залякати дрібних буржуа страхіттями громад’янської війни. Це і робить Каутський, як політик (Ленін, 30, 1951, 13).
2. Хвороба, яка полягає у недостатньому розумовому розвиткові. Найчастіше хворобливість у дітей алкоголіків спостерігається у вигляді фізичної та психічної недорозвиненості, особливо у формі вродженого недоумства (Наука і життя, 9, 1962, 53).