НЕДОТО́РКАНИЙ, а, е.
1. Якого ніхто не торкався, не чіпав і т. ін. Був же ти чистим, як шовк, мій недоторканий листе! Як ти змінився, пожовк, впавши на поле кремнисте (Василь Швець, Кроки.., 1962, 8);
// До якого ніхто не приступав, за який ніхто не брався (про роботу). [Кіра:] Вся схема недоторканою залишилася! (Вадим Собко, П’єси, 1958, 231);
// перен. Непорочний, чистий, цнотливий. Який він є, важкий та дужий, який він.. недоторканий та цнотливий, і як та незайманість зводить її з ума (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 455).
2. Який не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін.; образливий. — Яка ж ти недоторкана (Нечуй-Левицький, II, 1956, 112); Надто за останній час через цю дитину вона стала така дражлива, недоторкана і дуже змарніла (Борис Грінченко, II, 1963, 51).